ВЕБ-КВЕСТ "Секрет успіху Олександра Ірванця"
Природа його поетичного таланту пов’язана із суспільством, а його поезія – соціально-інтегрована, і її сила залежить від реалій, які були колись і які є зараз.
Для мене Ірванець виділяється гострою соціальною, сатиричною іронічною поезією. Його соціальна сатира вирізняється ще й тим, що це якісні поетичні тексти, а не просто заримовані каламбури. Він грається з літературними і позалітературними кліше, вигадує неординарну ритмічну структуру вірша. Виконує ті естетичні завдання, які ставить перед собою. Соціальна поезія Ірванця – саркастична, але у ній практично нема декларацій. Живемо у час перманентних політичних декларацій, і якщо тепер ще й поет до них вдаватиметься, то це буде заниження поетичної планки. Поезія мусить у наш час від цього відійти. І Ірванець це розуміє.
Для Олександра Ірванця наймилішою серцю є Україна. І тому він постійно штрикає її гострим словом у надії розбудити, підняти, організувати чи спонукати до самоорганізації, до підняття національної гідності, самосвідомості, самоповаги, яка викличе повагу інших, у надії розбудити гордість і бажання жити достойно.
Любіть Ірванця за його вірші, любіть його як поета. І хоч він і пише віршів порівняно мало і, за власним зізнанням, повільно. Однак те, що він пише, як на мене, чудово витримує випробування часом.
Влучне, точне і стисле формулювання думки ставить поета в один ряд з класиками, що возвели собі нерукотворні пам'ятники і стали вічно живими, принаймні в літературі.
Поезія Ірванця відображає найбільш суттєві, загальнолюдські цінності, ціни яким, звісно, немає. Бо хіба можна визначити, скажімо, ціну любові?
Це важка робота і щоденне подвижництво - бути людиною-святом, веселити і розважати всіх тих, котрі самі себе розвеселити не в змозі, фарбувати в яскраві кольори нудний будень...
